РЕЗЮМЕ. Впервые приводится полная генетическая карта микросателлитов джута (Corchorus olitorius L.; 2n = 2x = 14), полученная с помощью рекомбинантной инбредной популяции F6. Из изученных 403 микросателлитных маркеров 82 были картированы в семи группах сцепления, которые в целом занимают генетическую дистанцию в 799.9 cM со средним интервалом между маркерами 10.7 cM. По генетической дистанции самой длинной была группа сцепления 5, самой короткой группа 7, в то время как максимальное число маркеров имела группа 1, а минимальное – группа 7. Для 61 % микросателлитных локусов наблюдали нарушение расщепления, в 76 % случаев преимущество при передаче имел аллель материнского организма. Геномный непараметрический одномаркерный анализ в комбинации с моделью множественных QTL картировал 26 локусов, отвечающих за качество лубяного волокна, урожайность и признаки, связанные с урожайностью. Они неравномерно распределены в шести группах сцепления как ко-локализованные кластеры в генетических секторах, маркированных 15 микросателлитными локусами. Группа сцепления 1 была сектором, наиболее обогащенным QTL, с плотно расположенными кластерами QTL, отвечающими за выход волокна, и за признаки, связанные с урожайностью и прочностью. Как и ожидалось, в результате возникновения новых комбинаций генов от соответствующих родителей получены сочетания благоприятных локусов, за исключением почти всех локусов, определяющих тонкость волокна. Результаты являются хорошей основой для дальнейшего анализа генома джута.
РЕЗЮМЕ. Вперше наводиться повна генетична карта мікросателітів джуту (Corchorus olitorius L.; 2n = 2x = 14), отримана за допомогою рекомбінантної инбредної популяції F6. З 403 вивчених мікросателітних мар-керів 82 були картовані в семи групах зчеплення, які в цілому займають генетичну дистанцію в 799.9 cM із середнім інтервалом між маркерами 10.7 cM. За генетичної дистанції найдовшою була група зчеплення 5, найкоротшою група 7, в той час як максимальне число маркерів мала група 1, а мінімальне – група 7. Для 61 % мікросателітних локусів спостерігали порушення розщеплення, в 76 % випадків перевага при передачі мав алель материнського організму. Геномний непараметричний одномаркерний аналіз в комбінації з моделлю множинних QTL картував 26 локусів, що відповідають за якість луб’яного волокна, врожайність і ознаки, пов’язані з урожайністю. Вони нерівномірно розподілені в шести групах зчеплення як ко-локалізовані кластери в генетичних секторах, маркованих 15 мікросателітними локусами. Група зчеплення 1 була сектором, найбільш збагаченим QTL, з щільно розташованими кластерами QTL, що відповідають за вихід волокна, та за ознаки, пов’язані з врожайністю і міцністю. Як і очікувалося, в результаті виникнення нових комбінацій генів від відповідних батьків були отримані поєднання сприятливих локусів, за винятком майже всіх локусів, що визначають тонкість волокна. Результати є хорошою основою для подальшого аналізу геному джуту.
Ключові слова:
