РЕЗЮМЕ. Мутації, виявлені у посівного жита, були згруповані таким чином: гени самозапилення, мейотичні мутації, гени летальності зародка та дефіциту певних ферментів, хлорофільні мутації, карликові мутації, морфологічні мутації, гени відсутності антоціану та забарвлення зерна. Ознаки мутантів контролювалися рецесивними генами, за винятком домінантної карликовості, генів самозапилення та деяких морфологічних мутацій. Всі мейотичні мутації спричиняли часткову або повну стерильність колоса і підтримувались у гетерозиготному стані. Хлорофільні мутанти поділялися на летальні та напівлетальні, з тією різницею, що останні зазвичай досягали зрілості. Карликові мутанти утворили одну з найбільших груп, в якій характер карликовості 15 номерів визначався одним рецесивним геном. Реакція на гіберелову кислоту була виявлена в чотирнадцяти мутантів, включно з домінантними карликами. Мутації морфологічних ознак також визначалися рецесивними генами, за винятком волосистої піхви листка, весняного росту та восковидного ендосперму. Використання самозапильних мутантів у жита дозволило вивчити генетику інбредних ліній із різним забарвленням зерна (жовтим, зеленим, коричневим і фіолетовим), що залежить головним чином від комбінації рецесивних алелів генів Vi, C і Vs. Створення більшої кількості інбредних ліній дозволило ідентифікувати різні мутації та провести їхнє подальше детальне дослідження з метою підвищення різноманітності зародкової плазми у посівного жита.
Ключові слова: мутантний сорт жита, гени самозапильності, мейотичний, хлорофільні й карликові мутації, відсутність антоціану, морфологічні мутації
