РЕЗЮМЕ. Гибридное происхождение генома организма в последнее время рассматривается как причина определенной генетической нестабильности, свойственной таким геномам. На модели амфидиплоидов и интрогрессивных линий пшеница – эгилопс приводятся доказательства постоянных изменений в их геномах, которые регистрируются на фенотипическом уровне при изучении морфологических и биохимических признаков в последовательных генерациях определенных генотипов, а также гибридов F1 и F2. Причинами такой изменчивости в условиях геномного стресса может быть как действие транспозонов, так и внутрихромосомные перестройки, обусловленные гаметоцидной хромосомой 4Ssh.
Гібридне походження геному організму останнім часом розглядається як чинник певної генетичної нестабільності, що притаманна таким геномам. На моделі амфідиплоїдів та інтрогресивних ліній пшениця – егілопс наводяться докази перманентних змін в їхніх геномах, які відбиваються на фенотипному рівні при вивченні морфологічних та біохімічних ознак у послідовних генераціях певних генотипів, а також гібридів F1 та F2. Чинниками такої мінливості в умовах геномного шоку може бути як дія транспозонів, так и внутрішньохромосомні перебудови, спричинені гаметоцидною хромосомою 4Ssh.
Ключові слова: геномно-заміщені амфідиплоїди, нестабільність геному гібридного походження, гліадини, бета-амілаза, морфологічні ознаки, генетичний аналіз.